12.11.2013

Інтерв’ю з Наталею Карабин, учасницею проекту обміну “Україна поруч” у Австралії

Ст. пл. вірл. Наталя Карабин, Бурх, була учасницею обміну з Австралією. Більше про проект обміну "Україна поруч" можете дізнатись тут.

Кілька слів про себе.

В Пласті з 1999 р. Юнакувала в курені к.ч.22 ім. М. Підгірянки, де згодом була виховницею та зв’язковою. З 2005 р. є членом 6 к. УСП «Буриверхи». Працюю юрисконсультом.

Які три найбільші досягнення ти можеш виділити зі свого пластового життя?

1. Знайомство з командою проводу МВТ «Золота Булава» та КМВТ «Говерля» та розвиток цих таборів.

2. Пластування у славних куренях ч. 22 ім. М. Підгірянки та 6 к. УСП «Буриверхи» та творення їх історії.

3. Колишнє юнацтво гуртка «Касатки», яке зараз є діючими виховницями УПЮ та УПН та юнацтво гуртка «Дріади», яке здає ІІ пробу.

Як проходив відбір кандидатів на поїздку до Австралії/Аргентини в межах проекту?

Це більш питання стосується голів КПСу України та Австралії, адже ми заповнили тільки анкету та мотиваційний лист, а далі все відбувалося за зачиненими дверима. Проте, відбір проходив дуже швидко, адже залишалося мало часу до початку табору.

На твою думку, в чому полягають основні завдання виховника чи члена булави в рамках міжнародного пластового обміну?

Важливо наблизити Україну до тих, хто ще ніколи не приїжджав сюди і надихнути тих хто був – приїхати знову. А потім, необхідно втримати той запал, укріпити ті нестійкі мости, які тільки почали вибудовуватися між Україною та іншими краями, зокрема Австралією підтримуючи зв’язок, ділячись новинами з життя Пласту України і відповідного краю та й просто спілкуючись.

Чому ти обрала Австралію?

Австралія для мене була країна-загадка. Всі про неї чули, але ніхто не бачив, а все, що далеке – цікаве. Окрім того, це була можливість познайомитися з неймовірно багатим рослинним та тваринним світом , який можна зустріти тільки у Австралії. Додатковим плюсом було те, що в Австралію запрошували 2 виховників, а не 1, а як каже українська приказка: «Гуртом і батька легше бити». Ось ці всі обставини склалися разом і вибір впав саме на Австралію.

Які моменти з перебування в Австралії особливо запам’яталися, які торкнули? Що здивувало?

Що стосується табору, то особливо запам’яталася позитивна атмосфера, яка панувала там, відкритість і безпосередність юнацтва, принциповість позиції коменданта Іванки Бучми в окремих питаннях, мандрівка австралійським бушем, поїздка на океан 31 грудня, Laser Strike, вечірні обговорення і неймовірна юнацька булава. А поза ним, це гостинність пластунів та їх сімей, які приймали нас і приділяли свій час. Саме Пилипу Ботте ми завдячуємо насиченій та цікавій програмі у Мельбурні, Терезі та Юліані Гесит неймовірними спогадами про зоопарк і акваріум, Марійці Миронюк та її сім’ї за український Свят-вечір, Валерію Ботте та Олені за неповторні враження про теніс з Avstralia Open, Роксоляні Суховерській, Павлові Бучмі, Ларисі Радіон, Андріану Ногебауеру, Жені Скоробагатій, сім’ї Федишинів, за Маланку, музеї, галереї, спілкування, які зробили наше перебування в Австралії незабутніми.

Допоки я не поїхала в Австралію, я й не підозрювала, яких зусиль коштує тамтешнім пластунам зберігати в англомовному суспільстві Пласт, свою українську ідентичність, а відповідно мову і культуру особливо, якщо вони друге, а то й третє покоління народжене там. І те, що їм це вдається робити заслуговує великої поваги!

В чому ти бачиш основний позитив проекту?

Даний проект зближує дві різні країни, два різні світи, дві різні культури, де існує ОДИН Пласт. Це можливість українських виховників перебувати у звичному таборовому ритмі української діаспори, а відповідно краще зрозуміти її.

Очевидно, що були і певні труднощі. У яких саме ділянках? Які ти можеш запропонувати шляхи до розв’язання чи покращення.

Якщо чесно, то особливих труднощів окрім мови не було. Хоча, більшість пластунів добре володіє українською мовою, їм набагато складніше нею спілкуватися ніж, англійською, яка є для них рідною. Тому на таборі часто звучала англійська, що й складало певні труднощі у комунікації. Якщо цей проект буде довготривалий і буде постійно здійснюватися обмін виховниками і юнацтвом, то ця проблема не буде такою великою як є зараз.

Що участь у проекті дала особисто для тебе?

Окрім того, що я отримала можливість побачити і пізнати іншу країну (кенгуру та коали, аборигенське мистецтво, океан, люди та ін.), я змінила свою думку про українську діаспору в кращу сторону, адже вони нічим не поступаються українським пластунам – сповідують ті ж ідейні основи Пласту, що й ми.

Що ти можеш побажати чи порадити майбутнім учасникам проекту «Україна поруч»?

Не створювати собі заздалегідь стереотипів, щодо пластування в діаспорі. Бути веселими та комунікабельними, щирими та безпосередніми, відкритими до нових вражень, знайомств та спілкування!

Яка твоя пластова мрія?

Щоб нам ніколи не довелося розчаруватися в Пласті.

Довідка. Ст. пл. вірл. Наталія Карабин, належить до 6 куреня УСП «Буриверхи», 2003-2006 – виховниця г. «Касатки», 2006-2010 – зв’язкова к.ч. 22 ім. М. Підгірянки. Виконувала обов’язки референта УПЮ ст. Івано-Франківськ (2006-2008) та Івано-Франківської округи (2009 – 2010). Зараз член КБ УПЮ. Наталія є організатором багатьох таборів та акцій, зокрема КМВТ «Говерля» та МВТ «Золота Булава». Має перший ступінь КВ. Зараз працює юрисконсультом та здобуває другу вищу освіту.

Джерело: www.plast.org.ua

[Інтерв'ю] [Пласт]
Також варто переглянути:
Інтерв’ю з Дзвениславою Петришин, учасницею проекту обміну “Україна поруч” у Аргентині Інтерв’ю з Тетяною Бей, учасницею проекту обміну “Україна поруч” у Австралії
Яндекс.Метрика